Лікування цитомегаловірусу

Цитомегаловірус був відкритий порівняно недавно - в 1956 р. Цей вірус ще недостатньо вивчений. У науковому світі він є предметом дискусій.

Зараження цитомегаловірусом відбувається через сперму, слиз каналу шийки матки, слину, кров та грудне молоко. Немовлята заражаються від своїх матерів під час пологів або через грудне молоко. Діти заражаються один від одного в дитячих садках (звичайно через слину). Дорослі нерідко заражаються при статевих контактах та поцілунках.

Варто відзначити, що цей вірус не дуже заразний. Для зараження звичайно потрібні тривале, тісне спілкування або багаторазові контакти. Цей вірус широко поширений серед людей. Антитіла до цитомегаловірусу виявляють у 10-15% підлітків. До віку 35 років ці антитіла виявляють вже у 50% людей.
У людей з нормальним імунітетом цитомегаловірус в переважній більшості випадків протікає безсимптомно, не завдаючи ніякої шкоди. Іноді в осіб з нормальним імунітетом цей вірус викликає так званий мононуклеозоподібний синдром. Цей синдром виникає через 20-60 діб після зараження і триває 2-6 нед. Виявляється він високою температурою, ознобом, стомлюваністю, нездужанням та головним болем. У більшості випадків мононуклеозоподібний синдром закінчується повним одужанням.

У осіб з ослабленим імунітетом (ВІЛ-інфіковані; хіміотерапія з приводу злоякісних новоутворень; імуносупресивна терапія при трансплантації внутрішніх органів) цитомегаловірус викликає важкі захворювання (ураження очей, легенів, травної системи та головного мозку), які можуть призводити до смерті.

При зараженні плода під час вагітності (але не під час пологів) можливий розвиток вродженої цитомегаловірусної інфекції. Остання призводить до важких захворювань та ураження центральної нервової системи (відставання в розумовому розвитку, глухота). У 20-30% випадків дитина гине. Вроджена цитомегаловірусна інфекція спостерігається майже виключно у дітей, матері яких під час вагітності вперше заражаються цитомегаловірусом.

Таким чином, цитомегаловірус становить небезпеку лише в двох випадках:

• в осіб з ослабленим імунітетом; 
• при зараженні плода під час вагітності, яке відбувається при зараженні матері під час вагітності.

Виявлення самого вірусу (посів, виявлення антигенів, ПЛР) має обмежене значення. Основний метод діагностики цитомегаловірусу - виявлення антитіл до нього. При цьому одноразове визначення титру антитіл не дозволяє відрізнити наявну інфекцію від перенесеної. Про активацію вірусу свідчить збільшення титру антитіл в 4 та більше разів.

При бессимптомному перебігу інфекції у осіб з нормальним імунітетом в лікуванні немає потреби. Тому виявлення цитомегаловірусу або антитіл до нього в осіб з нормальним імунітетом не є показанням до лікування.

Лікування цитомегаловірусу в осіб з ослабленим імунітетом зводиться до тривалого прийому противірусних препаратів (ганцикловір, фоскарнет, цідофовір). При інших формах захворювання (мононуклеозоподібний синдром, вроджена цитомегаловірусна інфекція) ефективність противірусних препаратів не доведена.

Презервативи знижують ризик зараження при статевих контактах.

Профілактика вродженої цитомегаловірусної інфекції зводиться до відмови від випадкових статевих зв'язків під час вагітності.

Дзвоніть! Приходьте! Двері нашої клініки завжди відкриті для Вас!

(044) 284-79-87
(044) 531-97-92