Лікування генітального герпесу

Генітальний герпес - це інфекція, викликана вірусом простого герпесу (ВПГ). У 80% випадків захворювання обумовлене ВПГ типу 2; в 20% випадків - ВПГ типу 1. Варто відзначити, що ВПГ типу 1 є збудником простого герпесу (так звана «застуда» на губах).

Зараження генітальним герпесом можливе при статевих контактах. Найбільш заразні люди з симптомами захворювання. Однак найчастіше зараження відбувається від осіб з безсимптомним перебігом захворювання. А також, можлива передача інфекції від хворої матері плоду під час вагітності.

Інкубаційний період первинного генітального герпесу
коливається від 1 до 26 діб (найчастіше 2-10 діб).

Виділяють первинний генітальний герпес (перший випадок захворювання) та рецидив (другий і наступні випадки захворювання).

Першими симптомами первинного генітального герпесу звичайно служать печіння, біль і набряклість в області ураження.

Ці симптоми можуть супроводжуватися нездужанням, підйомом температури і головним болем (як при грипі). Через кілька діб з'являються маленькі пухирці, наповнені прозорою рідиною. З пухирців  утворюються ерозії, виразки. Якщо виразки розташовуються на статевих органах, можливо болісне сечовипускання. Висипання тривають близько 14 діб.

 Рецидив захворювання протікає легше в порівнянні з первинним генітальним герпесом. При рецидиві зазвичай не буває нездужання, підйому температури та головного болю; висипань менше. Виникненню рецидиву сприяють інфекції, переохолодження, вживання алкоголю та емоційні стреси. Рецидиви, як правило, виникають на одному і тому ж місці. Висипання при рецидиві зникають швидше - протягом 7-10 діб.

Хворі з первинним генітальним герпесом та рецидивом (тобто хворі з симптомами захворювання) найбільш заразні. Дуже часто генітальний герпес протікає безсимптомно. При цьому зараження статевих партнерів можливе і під час відсутності симптомів.

 Найбільш важким ускладненням цього захворювання є герпес новонароджених, який може викликати смерть дитини або стійкі неврологічні порушення. Імовірність герпесу новонароджених найбільш висока при зараженні генітальним герпесом матері в останні 3 місяці вагітності.

Знизити ризик герпесу новонароджених дозволяє визначення антитіл до ВПГ у вагітних та їх статевих партнерів. Якщо у вагітної немає антитіл до ВПГ, а у статевого партнера є, їм рекомендують утриматися від статевих контактів (включаючи оральний секс) без презерватива в останні 3 місяці вагітності.

При типових симптомах діагностика можлива по клінічній картині. У сумнівних випадках вдаються до лабораторних досліджень. Лабораторні дослідження, що застосовуються для діагностики цього захворювання, ділять на дві групи: (1) методи виявлення ВПГ і (2) методи виявлення антитіл до ВПГ. Для методів виявлення ВПГ матеріал беруть безпосередньо з висипань, підозрілих на генітальний герпес.

Методи виявлення ВПГ застосовують для того, щоб відповісти на питання: чи є висипи у данного хворого генітальним герпесом? Методи виявленя антитіл до ВПГ відповідають на питання: чи інфікована людина ВПГ (включаючи безсимптомний перебіг захворювання)? При цьому серед методів виявлення антитіл до ВПГ найбільш інформативними є методи, що виявляють антитіла до конкретного типу віруса (тип 1 чи тип 2).

Профілактика зводиться до використання презервативів при випадкових статевих зв'язках.

Якщо Ви хворі на генітальний герпес (навіть якщо в даний час у Вас немає ніяких симптомів) слід попередити про це статевого партнера і займатися сексом з презервативом. Пам'ятайте, що зараження можливе навіть при відсутності висипань.

Дзвоніть! Приходьте! Двері нашої клініки завжди відкриті для Вас!

(044) 284-79-87
(044) 531-97-92